Бібліотека рекомендує книгу Ясміни Реза «Bella Figura» , отриману завдяки Французькому інституту в Україні.

Ясміна Реза (Yasmina Rеza) — відома французька письменниця, драматург і кіносценаристка. Її твори перекладено понад тридцятьма п’ятьма мовами, її п’єси йдуть у провідних театрах світу. Лауреат найпрестижніших театральних премій світу: премії «Тоні», премій імені Мольєра та Лоуренса Олів’є, Великої театральної премії Французької академії та інших. В Україні Ясміна Реза відома завдяки п’єсам «Божество різанини» («Dieu de carnage», 2006) та «Арт» («Art», 1994). П’єсою «Bella Figura» (2015) вона продовжує притаманні їй пошуки хтонічних стихій у людині, мов вправний хірург, являє світу істинні й фальшиві почуття, стосунки, вчинки тощо. Думка автора не знає «звичайних» і «випадкових» подій: для неї важлива кожна дрібниця, а навіть найменша деталь є складником велетенського пазлу життя. 

 Бібліотека рекомендує книгу Бориса Віана „Серцедер”, отриману задяки Французькому інституту в Україні.

«Серцедер» — один з головних творів яскравого представника післявоєнного французького авангарду. Ця строката сюрреалістична проза, сповнена сатири, іронії та специфічної філософії автора, що піднімає злободенні проблеми ХХ століття.

Це перший роман письменника, перекладений українською мовою.

Ще з народження Жакмор знав, що він порожній. Знав напевно, адже це було написано в його медичній картці. Саме тому своє життя він вирішив присвятити «наповненню» та став психіатром.

Одного разу Жакмор потрапляє до дивного селища в не менш дивному місці на березі моря. У ній люди ненавидять все навколо, на ярмарках торгують літніми людьми, а проповідник далекий від морального ідеалу.

Але є в цьому селищі людина, яка не може примиритися з жахами навколо. Це Клементина, якій Жакмор допоміг народити трьох дітей. Вона всіма силами намагається вберегти своїх дітей від жорстокого навколишнього світу, але навіть цей невеликий оазис перетворюється в клітину для його жителів...

Так їх сім'я стає в центрі психоаналітичного експерименту психіатра.

 Друзі, сьогодні, 14 липня, коли Франція святкує своє головне національне свято, #впізнайкнигузавідгуками пропонує вам відгук-рекомендацію .

„Чарівна і тепла історія про художницю Мадлен і її бабусю, кохання, і, звичайно, Париж. Дуже атмосферний роман. Постійно відчувала, ніби це я гуляю вулицями Парижа, п’ю вино зі знаменитими художниками і закохуюся в Себастьяна. Книга про те, як важливо бути собою, йти до кінця за своєю мрією, займатися улюбленою справою, жити з тим, кого кохаєш. Нехтувати умовностями і правилами заради того, щоб бути щасливою. І здійснити свою "романтичну подорож до Парижа”. Рекомендую, і особливо з пляшкою вина". 

Про яку книгу йдеться? 

Завдання *: Які ще книги, події в яких відбуваються в Парижі, ви читали?

 

 У вівторок, 11 липня, у своїй паризькій квартирі у віці 94 років помер чеський письменник Мілан Кундера.

Про це повідомляє Reuters з посиланням на чеського суспільного мовника, телеканал ČT24.

"На жаль, я можу підтвердити, що пан Мілан Кундера помер вчора (у вівторок) після тривалої хвороби", - повідомила прессекретарка бібліотеки Мілана Кундери Анна Мразова.

"Разом з Кафкою і Гавелом він був одним із найвідоміших чехів за кордоном", – зазначив чеський мовник ČT24 у своєму твіті.

Мілан Кундера народився 1 квітня 1929 року в чеському місті Брно. Вивчав літературу та естетику на факультеті мистецтв Карлового університету, а згодом розпочав навчання в Академії кіно, де відвідував лекції з режисури та написання сценаріїв.

У 1948 році приєднався до комуністичної партії, а за два роки був виключений з неї за "антипартійну діяльність". Згодом Кундеру комуністи виганятимуть зі своїх лав ще один раз. А стосунки з партією та ідеологією знайдуть відображення у його творах: він згадуватиме перше вигнання з партії у своєму першому романі, писатиме про комуністську Чехословаччину – спочатку як про надійний дім, а потім все більше критикуватиме тоталітаризм.

Його перша книга вийшла в 1953 році – це була колекція ліричних поем "Людина – неосяжний сад". Також в цей період почав писати п'єси та новели. Його перший роман – "Жарт" – був опублікований у 1967 році. 

Того ж року на з'їзді Спілки чехословацьких письменників виголосив провокаційну промову "Про неочевидність існування чеської нації". Навесні наступного 1968 року Радянський Союз називає Кундеру членом групи, що прагне кінця соціалізму в Чехословаччині. Після радянської окупації Чехословаччини у серпні 1968 року за участь у "Празькій весні" його твори вилучили з усіх бібліотек країни.

Тому в 1975 році погодився на пропозицію Університету Ренна стати запрошеним професором та оселився у Франції, через що був позбавлений громадянства тодішньої Чехословаччини. У 2019 році Кундера відновив своє чеське громадянство.

Серед його найвідоміших книг: "Нестерпна легкість буття", "Безсмертя", "Книга сміху й забуття". Основними темами його творів є криза ідентичності, непорозуміння в міжособистісному спілкуванні та неспівпадіння підходів до власного та спільного минулого.

Свій останній роман "Невідомість" Кундера написав іспанською та видав у 2000 році. Він оповідає про еміграцію та самотність, пам'ять та забування, ностальгію та байдужість.

 Бібліотека рекомендує книгу Дельфін де Віган „На реальних подіях”, отриману завдяки Французькому інституту в Україні.

Після опублікування попереднього роману у авторки настало творче затишшя. Це переходить у депресію, що посилюється після отримання анонімних листів, у яких її звинувачують у тому, що своїм твором вона зашкодила сім’ї, до того ж нажилася на смерті матері. Саме тоді в її житті з’являється Л. — ефектна білявка, з якою жінка швидко заприязнилася. З часом загадкова подруга стає компаньйонкою, ба більше — двійником письменниці, і в цій схожості є певна містика. Наскільки Л. затулить собою героїню? Чи вона вдихне в авторку нове життя, чи забере те, що було? Внутрішня напруга, що зростає з кожною сторінкою роману, сплетіння відвертості й містифікації не залишать байдужими читачів. Вона так вміло перетасовує карти, що вам буде важко відрізнити правду від вигадки. Але будьте впевнені: ви насолодитеся цією книжкою.

 Бібліотека рекомендує книгу Жанни Бенамер „Заручники душі”, отриману завдяки Французькому інституту в Україні.

Етьєн, військовий репортер-фотограф, переживає складний і драматичний період свого життя. Під час одного з відряджень в охоплену війною країну він опиняється в полоні. Коли нарешті Етьєна звільняють, перед ним постає проблема – як повернутися до нормального життя. Чоловік приїжджає у село, де минуло його дитинство, до втомленої безнастанним очікуванням матері, яка виростила його без батька. Морально підтримати Етьєна готовий його вірний друг Енцо та подруга дитинства Жофранка. Троє друзів об'єднуються навколо проблем теперішнього та загадок минулого через невідкладність важливого питання: яка ж частка заручника є в кожному із нас?

Історія, яку Жанна Бенамер оповідає у книжці «Заручники душі», нагородженій 2016 року літературною премією Жакі-Букен, глибоко вражає. Роман накреслює шляхи до істинної свободи – тієї, яку вдасться знайти, лише осягнувши потаємне в самому собі.

 Бібліотека рекомендує книгу Томаса Сандоза „Прогулянка пропащих”, отриману  завдяки Французькому інституту в Україні.

Літній вечір, дорога в Альпах, автобус їде на значній швидкості. У ньому вихователька і четверо підлітків-інклюзивників: нетямуща Поліна, яка бавиться з плюшевим песиком, вважаючи, що він живий і може нажбурити їй на сукню, хтивий мрійник Б’єро, який не оминає жодної дівиці-молодиці, хворобливо запальний шанувальник музики Гун. І нарешті Люк, який добряче непокоїться й панікує через міністра.

Віднедавна цей хлопець брав активну участь у дискусійному форумі. Під чужим іменем він дещо радив міністру, що й спричинило контраверсійну реформу системи охорони здоров’я. Медіа затялися викрити віртуального гуру, який морочив і пошив у дурні посадовця. Тепер Люк має терміново знищити докази свого шахрайства.

Та чи вдасться це йому?

Про автора

Томас Сандоз народився у 1967 році в швейцарському кантоні Невшатель (Ноєнбург). Вивчав епістемологію та психологію, захистив кандидатську дисертацію в Університеті Лозанни і опублікував численні романи, монографії та есеї. Став відомим, зокрема, завдяки своїм науково-популярним статтям та культурологічним публікаціям, а також п’єсам.

У 2011 році Сандоза було нагороджено відзнакою Швейцарської фундації ім. Шіллера. Окрім літературної діяльності, письменник працює як культуртрегер, зокрема проводить заняття з творчого письма для дітей, які відстають у навчанні.