Бібліотека пропонує книгу Владислава Шпільмана „Піаніст. Надзвичайна історія виживання”.

Мемуари, що надихнули Романа Поланскі на створення оскароносного фільму, який отримав Золоту пальмову гілку — найпрестижнішу нагороду Каннського кінофестивалю. Названа однією з найкращих книжок 1999 року за версією Los Angeles Times 23 вересня 1939 року Владислав Шпільман грав Ноктюрн № 20 до-дієз мінор Шопена в прямому ефірі радіо, під такі гучні вибухи, що фортепіано не було чути. Це була остання пряма трансляція музики з Варшави. Того дня в радіостанцію влучила німецька бомба і Польське радіо припинило мовлення. Вся родина геніального композитора загинула, а його життя врятував німецький офіцер, який почув, як він грає той самий Ноктюрн на піаніно, знайденому серед уламків. Реальна історія про силу музики і мистецтва в умовах нацистської окупації. Книга Шпільмана детально описує життя в гетто та руїнах міста — це важливе свідчення про Голокост і воєнні злочини нацистів. «Піаніст» — це документ епохи, який допомагає зберегти історію для майбутніх поколінь.

Владислав Шпільман — піаніст, композитор, людина, яка перетворила власний досвід на твір, що залишає слід у душі. Його історія не лише про музику, а про виживання, про тонку грань між життям і смертю, про силу, яка іноді народжується там, де здається, що вже нічого не залишилося.

Це не просто розповідь про війну — це лабіринт людської долі, де кожен поворот може стати останнім. Вижити — не означає просто залишитися живим, це означає знайти спосіб існувати у світі, що руйнується. Люди поруч зникають, будинки стають пастками, а тиша іноді кричить голосніше за постріли. Чи може музика врятувати людину, коли навіть Бог відвернувся?

Ця книга — мов тремтлива нота на зламаному інструменті: гірка, болюча, але неймовірно чиста. Вона не розповідає про героїв і злодіїв, тут немає пафосу чи гучних слів про подвиг. Є лише холодний реалізм і проста істина: людина може бути жорстокою, але може й залишатися людиною навіть у пеклі. І саме ця боротьба — найважливіша.