Бібліотека пропонує книгу Лоранс Плазне „Любов сама”, отриману завдяки Французькому інституту в Україні.

Панні д’Альбрехт було п’ятнадцять, її сáме покидало дитинство. Пан де Рамон став їй учителем, і наставником, і коханцем. Вона ще мало що відала про світ дійсний і про світ чуттєвий, він уже знавав багато країн, берегів і жінок. Він якось сказав їй, що усякі дискусії між чоловіком і жінкою — лише вистава, танець заради оволодіння тілом. Вона ж у тім танці спізнала ту незбагненну цінність матерії, з якої сотворений інший. Увесь цей чуттєво-інтелектуальний роман — це танець живих душ у живих тілах під музику кохання і пристрасті, у ритмах сумніву і певності, поступливості і впертості, відвертості і замкнутості. І все це — у Франції, у столітті десь так ХVII–ХVIII. Тож роман цей — ще й нагода підглянути: як же тоді і там любилося та говорилося про любов.

Лоранс Плазне (нар. 1968 р.) — сучасна французька романістка, викладачка французької літератури в Сорбонні. До сфери її інтересів належить поетика французького роману XVII століття, прийоми давньої літератури, історія класичного розуму і чуттєвості. Член Французького національного центру наукових досліджень, член журі літературної премії ім. Анре Жіда. Перший свій роман — «Любов сама» — опублікувала 2005 року, хоч писати мріяла ще з дитинства. 2012 року цей роман відзначений Літературною премією Європейського Союзу.

 Бібліотека пропонує книгу Андрія Макіна „Французький заповіт”, отриману завдяки Французькому інституту в Україні.

Дві мови, дві крові, дві країни. Світла, вільна, замилувана красою Франція і безкраї терени імперії, яка бувала й величною, але вільною - ніколи. Люди, які опиняються на перехрестях культур та мов, там, де так дивно переплітаються людські долі, повсякчас намагаються визначити, де є те місце, яке вони можуть назвати домом. Де був дім бабусі Шарлотти: у елегантному Парижі, де кожна вуличка наповнена історією, чи у сибірській ізбі, а може у маленькому містечку на краю степу? На краю життя, в якому було кохання, голод, війна, насильство. І пам'ять, яку вона передала, як заповіт своєму онукові. Але це не була пам'ять про "загублену" Францію, а, радше, пам'ятка про те, як почуватися вільною та щасливою людиною, де б ти не був. Цей майже автобіографічний роман відзначений Гонкурівською премією та перекладений на більше, ніж 30 мов світу, написаний Андрієм Макіним, уродженцем Красноярська, нащадком француженки, який виріс у Пензі, а наприкінці 80-х років попросив політичного притулку у Фрації.

 Бібліотека пропонує книгу Александра Постеля „Зона домінування. Обілений”, отриману завдяки Французькому інституту в Україні. 

«Фабула» знайомить читача з двома короткими романами молодого французького письменника - «Зона домінування» й «Обілений». Александр Постель - безжалісний та іронічний автор, він майстерно створює тривожну і моторошну атмосферу, постійно заплутує і приголомшує читача раптовими одкровеннями. Він чудово зображує стадні реакції суспільства на голослівні звинувачення і ті справжні почуття, що ховаються під благопристойною личиною терпимості і політкоректності: ревнощі, хворобливу тривогу, бажання заподіяти біль ближньому, взаємну ненависть і байдужість.

Перша ж книжка прози молодого письменника - «Обілений» (2013) - була удостоєна Гонкурівської премії у категорії «Перший роман» і премії Ландерно у категорії «Відкриття». Не менший успіх у читачів та критики мала друга книжка автора - «Зона домінування» (2015), яка теж отримала літературну премію.

 Бібліотека пропонує книгу Стефана Грабинського „Демон руху”,  отриману в рамках проекту „Польська полиця в Україні”.

Оповідання Стефана Грабинського (1887—1936), що входять до збірки “Демон руху”, включені до багатьох антологій світової фантастичної літератури. Герої цих творів стикаються з таємничими й незвичайними явищами, які змінюють їх внутрішньо. Автор порушує психологічні, філософські й метафізичні проблеми людського буття і свій жанр пропонує називати психо- або метафантастикою. Містика, якою оповито все, що відбувається на залізничних коліях та в місцях спалахування пожеж, просякнута неабиякою поезією й ліризмом та тримає в напрузі з першої й до останньої сторінки.

Стефан Грабинський (пол. Stefan Grabiński; 26 лютого 1887, Кам'янка-Струмилова — 12 листопада 1936, Львів) — польський письменник, представник жанру жахіть у польській літературі першої половини XX століття, званий «польським По» та «польським Лавкрафтом». Грабинський знаний передусім як майстер малої прози, знавець проблем із галузі парапсихології, магії та демонології.

 Бібліотека пропонує книгу Лорана Аллана-Карона „Таємниця на ім’я Лаґерфельд”, отриману завдяки Французькому інституту в Україні.

Карл Лаґерфельд — одна з найзагадковіших постатей в історії світової моди. Його знають усі, і водночас про нього не знають майже нічого. Як це вдалося королю подіуму, що протягом кількох десятиліть перебував у центрі загальної уваги? І навіщо батько моди перетворив себе на легенду? Ці та чимало інших питань французький журналіст Лоран Аллан-Карон поставив друзям і близьким кутюр’є, а їхні відповіді дбайливо зібрав у правдивий і переконливий портрет генія, який спочатку ретельно вибудував життя своєї мрії, а потім зі смаком його прожив. Автор делікатно прочинив завісу в таємницю Лаґерфельда, зробивши чудовий подарунок усім прихильникам таланту Кайзера Карла.

 Бібліотека пропонує книгу Жермена де Ланьї  „Батіг і росіяни. Звичаї та організація Росії”, отриману завдяки Французькому інституту в Україні.

«Батіг і росіяни» — переклад книги видатного французького мандрівника Жермена де Ланьї. У середині XIX століття він деякий час жив у Росії та мав змогу оцінити її зсередини. Автор проводить ретельний аналіз російської ментальності, без прикрас характеризує усі прошарки російського суспільства: армію, дворянство, духівництво, судовиків, поліцію, кріпацтво й самого імператора. Чому Росія саме така – дика, брехлива, корупційна? Чи довго ще втримається цей колос на глиняних ногах? Чи можна вилікувати дух цієї нації? Відповіді на ці та інші питання шукайте у книзі спогадів «Батіг і росіяни».

  Днями відбулося відкриття 18-го сезону засідань клубу літературних дебютів „Нові імена”. Наші дебютантки  - це  жінки, які вже знайшли своє місце в житті : в професії, в особистому житті, в волонтерській та громадській діяльності. А зараз вони вирішили дебютувати як поетеси. До речі, обидві дебютантки не відразу наважилися представити свою творчісь публіці. І, нарешті, ми мали можливість понайомитись з цією гранню їхніх особистостей.

Ольга Агафонова жила в місті Сєверодонецьк Луганської області. З початком повномасштабної війни переїхала до Ужгорода. Перші вірші почала писати ще в школі " під замовлення". Потім вони народжувалися, як рефлексия на якісь події, людей,  вчинки... Вірші, що прозвучали у виконанні Ольги, а також її поневіряння з початку повномасштабної війни вразили всіх присутніх. 

Леся Минько родом з Закарпаття, зростала у бабусі з дідусем серед природи, книг, музики і неймовірної любові. Дідусь був завучем школи, вчителем, письменником, композитором, а бабуся вчителькою і відмінною господинею. Обоє заклали в серце любов до рідної землі, до людей, любов до читання, музики, до всього живого. Записувати вірші почала після 20 років.

Групи підтримки обох дебютанток були дуже активними. Нашим літературним експертом був Михайло Рошко, письменник, викладач світової літератури в УжНУ. Він оцінив громадянську, патріотичку поезію Ольги, підкресливши, що відчувається справжність емоцій. За його словами, лірика Лесі зовсім інша, її вірші сильні, сформовані, поезія її несе світло.

Пропонуємо вашій увазі фотозвіт з дебютів.