Бібліотека пропонує книгу Анатолія Сахно „Ліліпути на підборах”.

Хто такі хохли? Це якась окрема раса чи лише дивне відгалуження від українства, в якому стався генний збій? Як ставитися до того, хто вважає знищення мільйонів людей санітарією, а не геноцидом? Чи можна поспівчувати ворогові й простити зраду друга? Як можна любити з ненавистю, а ненавидіти з любов’ю? Чому хтось називає історію незалежної України історією поразок, а ті, кого заведено вважати «совістю нації», стають її ганьбою? І чому все-таки не вмирає надія, що все можна змінити? На непрості запитання дає відповіді роман з крутим детективним сюжетом «Ліліпути на підборах». Автор Анатолій Сахно в минулому співробітник спецслужби, який пережив багато з того, про що пише.

Це його третя книжка з історії сучасної України. Головний герой творів Богдан Зорій, полковник української спецслужби, знайомий читачам з романів «Соло бунтівного полковника. Вершина» та «Острів Хо. Поріг болю». Анатолій Сахно – лауреат Міжнародної премії імені Володимира Винниченка 2019 року в галузі української літератури.

 Бібліотека пропонує книгу Емілі Генрі „Книголюби”.

• Проникливий, захопливий, миттєвий бестселер №1 за версією The New York Times

• Переможець Goodreads Choice Award за найкращий роман (2022)

 Життя Нори Стівенс всуціль складається з книжок, але вона геть не схожа на їхніх героїнь. Власне, героїня вона лише для своїх клієнтів-письменників і молодшої сестри Ліббі.

 Саме Ліббі й влаштовує цю спільну поїздку до містечка Саншайн-Фоллз, де Нора, на її думку, має нарешті стати героїнею власної історії. Та замість ідилічних пікніків чи зустрічей з гарячими місцевими чоловіками Нора весь час натрапляє на редактора Чарльза Ластра. І все б нічого, але вони вже знайомі, і жодну з їхніх попередніх зустрічей приємною не назвеш.

 Сюжетні повороти, яких не схвалив би ніякий притомний редактор, зводять їх разом знову і знову. Може, нарешті настав час вийти за рамки історій, які Нора і Чарльз самі для себе вигадали?

 Бібліотека пропонує книгу Тамари Горіха Зерня „Шептуха”.

Ольга Петрівна Кривенко, по матері Первоцвіт, ліпить докупи шлюб, а він не ліпиться. Що пристойніший і поважніший фасад, що солідніший вигляд це має збоку, то відчутніша пустка і порожнеча за лаштунками. Самотність, страх перед віком, правда, яку немає сил більше приховувати… Це все не закінчиться добром.

Ні, героїня не дівчинка, щоб просто так тікати з дому, все-таки вона поважна людина, перекладачка зі сталою клієнтурою і професійним реноме. Але, тим не менше, вона втекла… Втекла у бабину хату на краю світу, втекла на далекий закинутий хутір з наміром пожити тихим усамітненим життям, розібратися у собі, подумати, врешті-решт.

Але тихий усамітнений куточок виявився далеко не простим.

Честь і нечисть, живе і неживе, чоловіки і жінки, насилля і безсилля, любов і зрада — все змішалося на нашому прикордонні.

Баба свого часу відьмували і лишили по собі неабияку репутацію, яку хоч-не-хоч доводиться виправдовувати. Старі гріхи й злочини не бажають сидіти тихо і пробиваються назовні, шукаючи помсти і справедливості. Сучасні грішники не відстають від тодішніх, нагородивши такого, що без наливки не розібратися.

А потім почалася війна.

 Бібліотека пропонує книгу Владислава Шпільмана „Піаніст. Надзвичайна історія виживання”.

Мемуари, що надихнули Романа Поланскі на створення оскароносного фільму, який отримав Золоту пальмову гілку — найпрестижнішу нагороду Каннського кінофестивалю. Названа однією з найкращих книжок 1999 року за версією Los Angeles Times 23 вересня 1939 року Владислав Шпільман грав Ноктюрн № 20 до-дієз мінор Шопена в прямому ефірі радіо, під такі гучні вибухи, що фортепіано не було чути. Це була остання пряма трансляція музики з Варшави. Того дня в радіостанцію влучила німецька бомба і Польське радіо припинило мовлення. Вся родина геніального композитора загинула, а його життя врятував німецький офіцер, який почув, як він грає той самий Ноктюрн на піаніно, знайденому серед уламків. Реальна історія про силу музики і мистецтва в умовах нацистської окупації. Книга Шпільмана детально описує життя в гетто та руїнах міста — це важливе свідчення про Голокост і воєнні злочини нацистів. «Піаніст» — це документ епохи, який допомагає зберегти історію для майбутніх поколінь.

Владислав Шпільман — піаніст, композитор, людина, яка перетворила власний досвід на твір, що залишає слід у душі. Його історія не лише про музику, а про виживання, про тонку грань між життям і смертю, про силу, яка іноді народжується там, де здається, що вже нічого не залишилося.

Це не просто розповідь про війну — це лабіринт людської долі, де кожен поворот може стати останнім. Вижити — не означає просто залишитися живим, це означає знайти спосіб існувати у світі, що руйнується. Люди поруч зникають, будинки стають пастками, а тиша іноді кричить голосніше за постріли. Чи може музика врятувати людину, коли навіть Бог відвернувся?

Ця книга — мов тремтлива нота на зламаному інструменті: гірка, болюча, але неймовірно чиста. Вона не розповідає про героїв і злодіїв, тут немає пафосу чи гучних слів про подвиг. Є лише холодний реалізм і проста істина: людина може бути жорстокою, але може й залишатися людиною навіть у пеклі. І саме ця боротьба — найважливіша.

 Бібліотека пропонує книгу Л. Дж. Шен „Розгніваний бог”.

У школі Вон зачаровує і лякає водночас. Вродливий, мов бог, вундеркінд у скульптурі, а серце має таке саме холодне, як мармур, що обробляє. Хлопець ладен знести будь-яку перешкоду на своєму шляху, адже понад усе прагне здобути стипендію і поїхати до Англії — навчатися у справжнього майстра. А як перешкода набирає обрисів магнетично чарівної конкурентки, новенької у його школі, Вон розуміє, що може поєднати приємне з корисним. І усунення доньки наставника обіцяє неабияку втіху...

Ленора ненавидить марнославну «золоту» молодь, яку бачить у школі Всіх Святих. Єдиний учень, що неабияк вирізняється, — протеже її батька: Вон, сексуальний художник, чиї амбіції і талант надзвичайні. Так само як і темрява. Та Ленора знає таємницю, яка перетворила хлопця на безсердечного принца. Тож, хоча він поводиться як покидьок у школі й майстерні батька, вона його не боїться. І може збити полиск гонору...

Книжки циклу All Saints High Л.Дж. Шен пов’язані не сюжетом, а персонажами. Їх можна читати у будь-якій послідовності.

 Бібліотека пропонує книгу Голди Меїр „Моє життя”.

«Моє життя» — автобіографія першої жінки - прем’єр-міністра Ізраїлю Ґолди Меїр. Це відверта книга, яка розкриває особистість та цілі авторки. Практичний ідеалізм Меїр можна побачити в таких проявах її політичних зусиль, як рішуча пропаганда допомоги по безробіттю. Робота, яка мене "найбільше хвилювала і цікавила", — пише вона, — це "проекція основних соціальних принципів у приземлену повсякденність життя". Хоч основні політичні події та світові гравці, з якими працювала Меїр, добре відомі, в книзі вони розкриваються по-новому — реалістично та емоційно. Для широкого кола читачів, всіх, хто хоче подивитись на історію Держави Ізраїль крізь призму погляду однієї з найвизначніших жінок цієї країни.

 Бібліотека рекомендує нову книгу Марії Матіос „Жінці можна довіряти”.

Ключі від теперішнього завжди припадають пилом у минулому. Та чи кожен має відвагу добровільно відімкнути комори своєї памʼяті, де замкнено зраду і підступ, законсервовано брехню? Як часто наші вчинки в минулому б’ють рикошетом по рідних, кардинально змінюючи їхні життя?

Якнайточніші маркери 70-80-90-х років ХХ ст., аж до побутових дрібниць: тотальна ідеологічна цензура будь-якої сфери життя, шантаж і підступи КҐБ, а також намагання героїв скинутися своїх привидів — усе це в новому романі визначної української письменниці Марії Матіос «Жінці можна довіряти».

Шинелі і методи роботи МҐБ і каральних органів з попередніх книжок письменниці нікуди не ділися — вони перекочували в сучасні кабінети і перетворилися у більш витончені ігри з жертвами.

 Нові книги вже чекають на свого читача! Детективи, фентезі, психологічна проза, любовні романи, нон-фікшен з психології та класика українських авторів та світових в українських перекладах вже у відділі художньої літератури нашої бібліотеки.

 У час осінніх канікул дітям варто читати класні книжки. Як-от «Матильда» класика дитячої літератури Роальда Дала. 

Це – історія про талановиту, не за роками розвинену, самотню і незрозумілу ні батьками, ні деяким вчителями дівчинку, яка вирішила перевиховати дорослих. Історія про любов до книжок, про силу духу дитини, про природнє розрізнення добра і зла, про боротьбу і трохи про бібліотеку.

Гарний варіант для сімейного читання

#зробимо_читання_сімейним_ритуалом #сімейнийформуляр

 Бібліотека пропонує книгу Ірвіна Ялома „Проблема Спінози”.

Від автора бестселерів «Ліки від кохання», «Шопенгауер як ліки», «Коли Ніцше плакав», «Брехуни на кушетці», «Вдивляючись у сонце»

Це історія абсолютної невловимості. Коли філософ із ХVII століття та нацистський фанатик із ХХ століття раптом простягли один одному руки. Офіцер служби Розенберґа грабує, опечатує й експропріює фонди крихітного музейчика, вважаючи, що тамтешня бібліотека може допомогти нацистам у розв’язанні таємничої «проблеми Спінози». Проблеми, що могла обернутися катастрофою, здатною зронити зерно сумніву, яке знищить бутафорські «арійські» постулати. Зразковий німець Альфред Розенберґ і не помітив, як, захопившись геніальністю єврейського філософа, опинився на межі внутрішньої кризи. Що переможе, сліпа ненависть чи просвітлена мудрість? Історія вже дала відповідь. Але чи остаточну?

Ірвін Ялом — жива легенда психоаналізу, засновник школи екзистенціальної психології, доктор медичних наук і професор Стенфордського університету. За його підручниками навчаються тисячі майбутніх лікарів у всьому світі. Доктор Ялом створив новий жанр навчальної оповіді, у якій щиро й захопливо розповідає про випадки зі своєї психіатричної практики.

 Бібліотека пропонує книгу Вітольда Шабловського „Як нагодувати диктатора”.

Історія життя п’ятьох найкривавіших диктаторів ХХ століття — Саддама Хусейна, Іді Аміна, Енвера Ходжі, Фіделя Кастро та Пола Пота — у спогадах їхніх кухарів. Журналістська мандрівка відомого польського репортера Вітольда Шабловського чотирма континентами та п’ятьма країнами (Уґандою, Кубою, Іраком, Албанією та Камбоджею) відкриває завісу перед життям тиранів, яке було приховане від загалу.

Що їв Пол Пот, поки кілька мільйонів камбоджійців помирали від голоду? Чи правда, що Іді Амін куштував людську плоть? І чому Фідель Кастро був одержимий коровою Убре Бланка, яка стала символом кубинської Революції?

Це не кулінарна книжка, хоча деякі рецепти ви тут знайдете. Це спогади з перших уст про життя, сповнене страху, любові й ненависті під тиранією.

 Засідання клубу літературних дебютів  відбудеться! Запрошуємо всіх поціновувачів художнього слова 12 листопада о 17.30  в нашу бібліотеку для знайомства з дебютантами та їх творчістю. Це традиційне осіннє засіданні клубу літературних дебютів «Нові імена», що закриває 18-й сезон.

Знайомтесь, наші дебютантки:

Оксана Андрейкович.

Наполеглива і цілеспрямована, пройшла кар’єрною драбиною від касира до керівника магазину відомої мережі. На даний час працює у сфері бухгалтерії на різних напрямках. Весела, енергійна, завжди на позитиві дружина, мама, бабуся. Захоплюється активним відпочинком,   (особливо в горах).Неперевершені краєвиди – частенько надихають Оксану на нові рядки. Поезія - частинка її душі. Це не просто захоплення, емоції, це - радість, щастя, біль, кохання, які знайдемо в її збірці «Окриленість» і якими вона радо ділиться на сторінках в соцмережах.  Оксана веде активне громадське життя. Вона  співорганізаторка благодійного ярмарку – «З книгою до перемоги» у 2022 році. Учасниця конкурсу Людина. Доля. Епоха у 2023 році . ЇЇ девіз - мрії здійснюються, головне в них вірити та робити все для їх втілення в життя!

Іванна Бабинець.

Родом зі Свалявському району.  Навчається в УжНУ на історичному факультеті.  Проявила себе і як організатор міжнародних наукових конференцій, літературних вечорів та подкастів до урочистих подій. Займається активно громадською роботою. Брала участь в молодіжних обмінах за кордоном по програмі Еразмус+ в Польщі (2021-2022 рр.) З вересня 2024 р. працює екскурсоводом в Закарпатському обласному краєзнавчому музеї ім. Т. Легоцького. Іванна дуже комунікативна людина, тому обожнює працювати з людьми і розкривати їм багатогранну історію Закарпаття. 

Написання віршів для дівчини завжди були особливим хоббі, ще з юних 8 років.  З березня 2025 р. студентка стала учасницею молодіжного літературного об'єднання "Futurum", після чого долучалася до їхніх літературних зустрічей, де мала змогу декламувати власні вірші.

У травні 2025 р. Іванна нарешті здійснила свою мрію і видала свою першу поетичну збірку "У відлунні твого серця". Авторка намагається показати в книзі всю суміш неідеального людського існування, де є ідеальні моменти, які якраз потрібно цінувати. Молода письменниця презентувала власний доробок в Закарпатській обласній бібліотеці ім. Ф. Потушняка та Ужгороському замку, де поділилася з публікою історією написання книги. Окрім цього, дівчина дуже любить подорожувати, у її скарбничці мандрівок вже назбиралося 8 відвіданих країн.

 Бібліотека пропонує книгу Лорана Гунеля „Інтуїція”.

Одного дня спокійне життя молодого письменника Тімоті порушили двоє. Агенти ФБР з’являються біля його дверей із проханням... допомогти. Знайти особу, яка відома на весь світ своєю невловимістю. І, несподівано для себе, він погоджується на авантюру. Проте спершу Тімоті має пристати до секретної програми, спеціалізація якої — люди з феноменальними інтуїтивними здібностями. Люди, що відчувають матерію цього світу інакше за решту. Непомітно для себе Тімоті оволодіває цією потужною силою інтуїції. Почуттям, здатним показати життя таким, яким воно є насправді, — надзвичайним. Та чи стане Тімоті сил пройти шлях до самого кінця? Шлях, який під силу лише обраним.

Лоран Гунель — французький письменник і фахівець у сфері особистісного розвитку. Автор книги про людину, яка хоче бути щасливою.

 Вітаємо з Днем художника!

В цей день в рубриці #зробимо_читання_сімейним_ритуалом пропонуємо книжку Ганни  Владимирськоі "Таємні історії картин", отриману завдяки Український інститут книги .

У різні моменти життя у дитини виникають запитання: для чого потрібно мистецтво? як розуміти живопис?для чого ходити в музеї?

Авторка пропонує відповіді на ці питання. У книжці розглядаються твори видатних українських митців. А помічником у розгадуванні таємничих історій картин стає спанієль Лео, який намальований у різних інтерпретаціях відомим художником Віктором Кононенком.

Книжка написана для школярів від 7 до 15 років, а також може зацікавити їхніх батьків, оскільки розрахована для сімейного читання.

#сімейнийформуляр

 Бібліотека пропонує книгу Слави Курилова „Сам в океані”.

Сам посеред Тихого океану. Тільки з маскою і в ластах. Десь поряд підступні течії,  акули й отруйні медузи. Сто кілометрів до берега й кілька — до дна. Три доби без питної води. Три доби без їжі. Три доби без сну. Не можна відпочити, не можна припинити рухатися. І під палючим сонцем, і в нічній темряві він плив і перероджувався з людини звичайної в Чоловіка.

«Ніхто не може протистояти ідеї, час якої настав!» Мені здається, саме цей вислів великого письменника Віктора Гюго найповніше передає весь драматизм неймовірно захопливої історії автора і героя цієї книжки водночас.

Ідея, що обрамлюється у мрію і горить всередині кожного з нас, спонукає перевершувати світ і доводити, що немає нічого неможливого, якщо вона, ідея, палає!

Ця історія — про силу людської мрії, яка знищила страх і сумніви. Вона допоможе тобі знайти в собі силу і здійснити власну мрію.

 Бібліотека пропонує книгу Мелоді Бітті „Долаємо співзалежність. Як припинити контролювати інших і почати дбати про себе”.

Маєте проблеми із самооцінкою, знижений емоційний фон, понад усе боїтеся самотності? Почуваєтеся великими хрещеними матерями та батьками цього світу й задовольняєте, а чи й передбачаєте потреби інших, ігноруючи власні? Ваш діагноз — співзалежність. Від цієї психічної патології потерпають мільйони людей, і вона виявляється в токсичних стосунках: подружніх, з батьками, колегами, друзями. Досить жити чужим життям і намагатися врятувати всіх ціною свого добробуту, розмиваючи особисті кордони! Необтяжливі опитування допоможуть визначити ваші координати в химерному світі співзалежності, і ви не пройдете повз вихід із цього лабіринту. Мелоді Бітті — авторка 15 перекладених 20 мовами бестселерів, найвідоміша особа в колах видужалих наркоманів. Колись Бітті пережила відречення, викрадення, сексуальне насильство, алкогольну залежність, розлучення, поховала сина. Жінка, яка хотіла померти, наразі співпрацює з найпопулярнішими видавництвами США. Читайте про неї на сторінках журналу People, дивіться — на «Шоу Опри Вінфрі.

 Бібліотека пропонує книгу Марка Брекетта „Дозвіл на почуття. Відкрийте силу емоцій, щоб підкорити нові вершини”.

Наші емоції впливають на самопочуття, стосунки, самореалізацію. Переважно саме нерозуміння природи власних почуттів, сором за надмірну емоційність чи, навпаки, скутість заважає нам стати щасливими. За 25 років роботи Марк Брекетт розробив напрочуд ефективну систему покращення життя дітей та дорослих ЛІДЕР, яка полягає в тому, що емоції можна навчитися використовувати, і тоді вони допомагатимуть, а не заважатимуть нашому благополуччю. Цю систему застосовують у тисячах шкіл. Доведено, що завдяки їй зменшуються стрес та вигоряння, покращується шкільний клімат та підвищується успішність. У цій книжці Брекетт ділиться своєю перевіреною стратегією з читачами.

 Бібліотека пропонує книгу Клайва Стейплза Льюїса „Проблема страждання”.

К. С. Люїс, один із найвідоміших християнських авторів і мислителів минулого століття, розглядає універсальне питання, яке завжди турбувало людину: «Якщо Бог добрий і всемогутній, чому Він дозволяє своїм створінням страждати від болю?». Автор, завдяки характерному для нього багатству співчуття та глибокій проникливості, дає відповідь на це важливе запитання та ділиться своєю надією та мудрістю, щоб допомогти зцілити світ, який жадає справжнього розуміння людської природи.

 Майбутній розкол людства буде між розумною його часткою і сірою посередністю, що не вміє ні читати, ні мислити.

Оруелл боявся тих, хто заборонить книги. Хакслі ж побоювався, що не буде причин забороняти книгу, бо ніхто не захоче її читати.

Без звички до читання та навичок критичного мислення багато громадян сучасних демократій виявляються настільки ж безпорадними і довірливими, як середньовічні селяни, які рухаються ірраціональними закликами і схильні до стадного мислення.
Є діти, які читають десятки книг на рік, вчать програмування, математику та іноземні мови. Здібні концентруватися і розуміють складні концепції та абстракції.
І діти, які проводять по 12 годин на день у смартфонах та планшетах. Ті, що втрачають здатність читати і розуміти довгі тексти.
У кіно на перше місце виходять серіали, в яких є лише кілька головних героїв. Спрощуються сюжетні лінії. Скорочується кількість головних героїв. Просто для порівняння: у класичному китайському романі «Сон у червоному теремі» близько сорока головних героїв та майже 500 другорядних. Читачі раніше все це пам'ятали, а зараз вони плутають Саурона з Саруманом. Вже починаються проблеми з розумінням класики.
Передача знань – найдавніша функція університету – руйнується на наших очах. «Важкі» письменники — такі як Шекспір, Мільтон і Джейн Остін, чиї твори передавалися з покоління в покоління протягом століть, більше не можуть дійти до наступного покоління читачів. Студенти втрачають здатність їх розуміти.
Питання не в тому, чи станеться розкол. Питання тільки в тому, по який бік прірви опинитеся ви і ваші діти.
з мережі

 Це більше, ніж виставка. Це майданчик для знайомства з літературними новинками краю, місце для теплого спілкування з авторами та можливість поповнити свою домашню бібліотеку унікальними виданнями.

         Традиційна книжкова подія цього року вперше відбудеться в партнерстві із закарпатським підрозділом Національної гвардії України! Тому ваша присутність – це не лише підтримка літературного життя краю, але й вияв поваги до наших захисників!

Приходьте з рідними та друзями, щоб відчути цю особливу атмосферу єднання та любові до української книги .

 Де: «Совине гніздо» (Ужгород, вул. Ференца Ракоці, 2)

Коли: 10:00 – 17:00

Вхід вільний, інформує ОВА.

 Бібліотека пропонує книгу Т. Дж. Клюна „Дім у волошковому полі”.

Управління магічної молоді відстежує усіх дітей із надприродними здібностями, намагаючись, утім, їх контролювати, утримуючи в притулках подалі від пересічного люду. Один із таких — найзагадковіших — притулків причаївся на острові Марсіяс серед неозорого океану. Саме сюди командирують Лайнуса Бейкера з інспекцією найвищого рівня секретності. Інспектор натрапляє на дітей в подобі духа лісу, гномиці, віверна, пса-перевертня… Та попри незвичну зовнішність, яка насторожує, ба навіть відлякує звичайних людей, у душах цих створінь зростають і плекаються людяність, чуйність і доброзичливість, яких так бракує у сьогочасному жорстокому й прагматичному світі. Утім це ще не всі дивацтва цього загадкового притулку. Інспектор Лайнус іще має довідатися, що криється за дверима закинутого підвалу та які таємниці приховує директор притулку Артур Парнас, який хвацько зодягається у строкаті костюми та картаті шкарпетки, що постійно визирають із черевиків.

Тревіс Джон Клюн або Т. Дж. Клюн - це сучасний американський письменник, твори якого стали бестселерами. Проникливий стиль письма та роздуми на важливі теми залишать глибокий слід на серці кожного книголюба.

 Бібліотека пропонує книгу Оксани Афанасієвої „Орлиний вогнецвіт”.

XVII століття — буремна пора для України. Між козацькою старшиною немає злагоди та єдності — і це в той час, як на Поділля неминуче насувається війна між Річчю Посполитою й Османською імперією.

У прикордонне містечко Буша після численних походів та боїв за рідну землю повертається козак-характерник Федір. Він втратив родину і сенс життя, проте став справжнім батьком для Маринки — пораненої дівчинки, яку знайшов у лісі, виходив та навчив свого ремесла.

Минають роки. Дівчина-характерниця стає справжньою красунею, за яку ладен віддати життя не один чоловік. Не стають винятком і брати Іван та Максим. Але хто стане обранцем Марини? Можливо, рішення за неї прийме війна?

 Пропонуємо вашій увазі інтерв’ю Ірини Садули - письменниці, журналістки, вчительки української мови та літератури з поетом Дмитром Ніродою. Головною темою розмови стали неологічні двовірші. Дмитро розповів про специфіку цього стилю, його відмінність від "звичайних" неологізмів та процес творення. Ми раді, що Дмитро дебютував як поет саме в нашому клубі „Нові імена”.

#Інтерв'ю

«Поезія – це можливість пережити час»

                       Інтерв’ю з митцем Дмитром Ніродою (м. Ужгород)

Дмитро Нірода

З митцем, автором унікальних та цікавих двовіршів, Дмитро Ніродою, ми познайомилися на просторах фейсбуку. З тих пір мене дуже зацікавили авторські небуденні твори, у канві яких лише два рядки+авторський неологізм творять чарівливу атмосферу та занурюють у безмежний та неосяжний світ нашої мови. Я вирішила дізнатися більше, і так з’явилося це інтерв’ю, за що щиро вдячна автору. Листівки-світлини, що подаю нижче – яскравий візуальний матеріал, щоб не лише прочитати, але й прочути…

Наприкінці серпня 2025 року з добіркою двовіршів митця я познайомила своїх колег на методичному засіданні в Угринівському ліцеї, планую використати неодмінно на уроках, зокрема при вивченні теми «Авторські неологізми». І щиро заохочую колег-філологів звернути увагу на ці твори.

В дизайні мистецьких плакатів використані чудові світлини моєї сестри Наталії Савки . Будемо щиро вдячні за обмін думками, поширення, підтримку, бо для автора це дуже важливо та цінно.

Сподіваюся, невдовзі цей матеріал буде на сторінках якогось видання. 

Пане Дмитре, найперше розкажіть трохи про себе. І чи пригадуєте той перший момент творення особливого тексту для Вас?

Я народився у звичайному закарпатському селі, у родині творчістю ніхто не займався. Надихали книги, бо з дитинства дуже багато читав. Це пробуджувало у мені творчу уяву, фантазію, потяг до власного письма. Перші вірші з’явилися дуже рано, у 13 років була опублікована перша поезія. Було Різдво, я написав малесенький віршик, який так і називався – «Різдво прийшло». Опублікований у районній газеті, він став офіційним початком моєї творчості. Я є автором двох поетичних збірок, перша – з’явилася у 14 років, друга –  у 21. На жаль, вони вийшли обмеженим накладом і суттєвої ролі у моєму творчому житті не відіграли. Закінчив факультет журналістики ЛНУ ім. І. Франка. Зараз живу та працюю в Ужгороді. Я ще маловідомий автор, зараз на мої вірші можна натрапити лише у соцмережах. Важко бути маловідомим, бо усіх цікавлять «розкручені» імена. Але я іду до своєї мети, попри всю тернистість шляху. 

 Коли саме Вам прийшла гадка спробувати писати такі двовірші?

Чому саме така форма?

Неологічні двовірші я почав писати два роки тому. Мені завжди хотілося створити щось своє, знайти свій голос у поетичному багатоголоссі, бути оригінальним. Ця ідея з’явилася раптово, несподівано. Я просто написав кілька таких двовіршів і опублікував на своїй сторінці. Раптом помітив, що люди почали реагувати на цей експеримент, зрозумів, що у цьому є певна новизна і незвичність. Так я почав розвивати цей стиль надалі. В основі неологічних двовіршів – гра слів. Два різні слова зливаю в одне, вигадуючи цікаву поетичну подачу, аби слово звучало природно і зрозуміло. Моя мета – підкреслити різноманітність та мелодику нашої мови. Мінус чи плюс моїх двовіршів у тому, що їх не можна перекласти, це неперекладна поезія. Бо їх головна героїня – сама українська мова, у всій глибині і різнобарвності. Ці двовірші для категорії «мовних гурманів», якщо можна так сказати. Тут більше «скульптура слова», ліплення із кількох слів – одного. Більшість двовіршів не піддаються декламації, їх розумієш лише читаючи. Читачеві пропонується відгадати, чому я поєднав саме ці два слова, у чому таємниця їхнього звучання. Завдання вдумливого читача – почути ту музику, яку я заклав у новотворі. А вона не завжди відкривається одразу.

 Не важко здогадатися, що сказати лаконічно про щось глибоке не так вже й легко, а ще може й важче, як розповідати розлого… Як гадаєте?

Так, це правда. У двох рядках я маю вмістити суть, тому дуже ретельно шукаю відповідні слова. Кожне слово має стояти на своєму місці, відігравати свою важливу роль. Це важко, але дуже цікаво. Але я отримую задоволення від цього пошуку і неймовірну радість, коли знаходжу загальну гармонію двовірша. 

Ваша перша збірка вийшла друком, коли Ви були досить юні. Що стало надихом для писання тоді? Хто формував Ваш світогляд?

Моя перша збірка вийшла у 14 років під назвою «Рідний край». Це були ще абсолютно дитячі вірші, про рідне село, природу, маму… На жаль, у мене не збереглося жодного примірника, усі роздарував. Тоді мій дитячий світогляд формували книги, яких я прочитав багато, а особливо – казки. Я ріс у казковому світі, казки будили моє творче мислення. 

 Не можу не запитати про Ваших улюблених поетів. Від кого черпаєте снагу та бажання творити?

Є ряд поетів, які близькі мені.  Найперше це  Ліна Костенко та Василь Симоненко. Я безліч разів перечитував їхні вірші, близько сотні текстів знаю напам’ять. А ще – Дмитро Павличко, Іван Драч, Борис Олійник, Володимир Сосюра… Читати поетів треба, але не бажано їх наслідувати, завжди треба зберігати свою авторську індивідуальність. Важливо відрізняти якісну поезію від графоманії, якої зараз розвелося дуже багато. Такі вірші створені для людей із невибагливим смаком. 

Придивимося до Ваших двовіршів ближче… Намагалася пригадати, хто з митців писав щось подібне, але, опріч поета Михайля Семенка, поки не знаю. А ви шукали щось подібне перед тим, як почали писати ці тексти?

У цьому й річ. Я намагаюся писати оригінально, не бути схожим на когось. Я шукав щось подібне у творчості інших поетів, але поки нічого не знаходив. Це дає надію думати, що мені вдалося створити щось унікальне. Але я не критик, хай вони дають оцінку цим двовіршам. Я також знаю, що Михайло Семенко любив словотворення. У нього є зворушливий двовірш…

МИЛА ЙДЕ

Червоноплямиться за оградою парка – 

то мила йде.

Розкажіть трохи про власне момент творення. Який він?

Спочатку я обираю саме ті два слова, які об’єдную у цілісний новотвір. Перебираю різні варіанти, припасовую одне слово до іншого. Буває, що новотвір створюється дуже швидко, на одному подиху. А може знадобитися і кілька днів, щоб пазли зійшлися докупи. Головне – відчути спільну гармонію двох слів, почути у них єдину музику. Коли словотвір готовий починається його «обрамлення», найчастіше у цьому допомагає метафора. Її мета – зробити словотвір максимально зрозумілим і доречним у контексті двовірша. Слово повинно «твердо стояти» на своєму місці. І саме тоді – з’являється уже готова поетична картина. 

Чи є у Вас улюблений двовірш?

Я знаю, що не всі двовірші однаково вдалі. Є в мене цікаві поетичні знахідки, а є й такі, що викликають сумніви. Це цілком природньо, бо немає поета, у якого б не знайшлося слабких віршів… Але я не можу Вам назвати якийсь один двовірш, бо усі вони – частинка моєї душі. Для поета вірші, як рідні діти… Усіх їх любиш однаково, якими б вони не були. 

В одному інтерв’ю Ви сказали, що вірші це те, що виправдовує Ваше існування. Цікаво…Отож, очевидно, що вірші співіснують з Вами, а Ви - з ними. Додають сили у такому бурхливому світі?

Звісно. Поезія – то головна справа мого життя. По-справжньому людина живе лише тоді, коли приносить якусь користь суспільству, щось залишає після себе для світу. Я думаю і дихаю поезією, намагаюся бачити її навіть у буденності. Це так важливо – помічати поезію у нашому прозовому світі. А вона є всюди, просто не кожна душа готова її побачити. 

 І ще  один вислів з Вашої розмови звучить не просто вишукано, а життєствердно: «Поезія – це можливість пережити час». Що ці слова значать для Вас?

Ці слова значать для мене – залишитися своєю творчістю у пам’яті людей, коли тебе уже тут не буде… А люди будуть повертатися до твоїх віршів, шукати у них себе, зізнаватися ними у коханні. Більшої нагороди для поета немає… 

 Родзинкою двовіршів є неодмінно один авторський неологізм. Цікаві вони у вас: «абрикострубатий», «пожежоржина», «мольбевперта», «портретепло». Гадаю, кожен із них наскрізь ліричний, якийсь ніжно-елегійний і такий, до якого хочеться доторкнутися. Пригадуєте, коли вперше захопилися саме неологізмами?

Неологізмами я цікавлюся давно, вони й раніше траплялися у моїй творчості, коли я писав традиційну поезію. Та у двовіршах вони заграли новими барвами, стали не просто частиною вірша, а його основою. Неологізми – поширене явище в українській поезії, ми їх знаходимо ще в Шевченка. Згадаймо Тичину, Вінграновського, Стуса, які були залюблені у нові слова. Ви не знайдете такого поета, який не створив хоча б один неологізм. Та у своїй творчості я намагаюся піднести їх на інший рівень, відкрити їхні нові грані, зробити звичне – незвичним. А чи можна зробити нове із старого, давно вже відомого? Не мені судити. 

 Чи плануєте видати ці унікальні тексти і власне скільки їх уже назбиралося?

Я написав рівно 400 неологічних двовіршів, якраз достатньо для книги. Відправив рукопис збірки у два видавництва – «Абабагаламага» та «Видавництво Старого Лева». Абабагаламага нічого не відписує, що й було очікувано (знаючи їх критерії та планку видавництва). Я наважився написати їм, бо робив ставку на новаторство та оригінальність двовіршів. Я рідко називаю себе навіть поетом, але деякі читачі писали, що мені вдалося створити новий поетичний мініжанр. Це вселило у мене крихітку віри, що диво станеться. А щодо «ВСЛ…». Мар’яна Савка відписала, що перегляне тексти… Побачимо, як воно усе буде.

 В одному з коментарів в соціальній мережі ви написали мені таке дивовижне побажання: «Нехай Ваше життя пахне ніжним абрикосом…». Зізнаюся, це особливе звернення спонукало мене до думки, що з такими цікавими, непересічними людьми варто записувати розмови. Тож Ваші побажання для кожного, хто вміє відчувати слово, або ж Ваші поради, що треба робити, аби таки відчувати його?

Не бійтеся писати так, як не писав іще ніхто, не бійтеся ризикувати, здатися дивним чи абсурдним. Завжди знайдуться люди, які зможуть це оцінити – у теперішньому чи майбутньому. Поєднайте сміливість і фантазію в одне ціле. Відчуйте себе мандрівником, який шукає у поезії іще не відкриті землі. А вони точно є, бо планета поезії – безкінечна. І перший крок – повірити у це. 

Щоб вірші хлюпотіли, наче хвилі – 

Хвилюючим пиши ти їх… хлюпочерком. 

Ірина Садула, журналістка, дослідниця,

 учителька української мови та літератури

 До Всеукраїнського дня бібліотек та 80-річчя ЗОУНБ ім. Ф. Потушняка ми підготували книжкову виставку „Бібліотека як Всесвіт”.

 Бібліотека пропонує книгу Ерін Моргенштерн „Беззоряне море”. 

Закарі Езра Роулінз — звичайний студент, що живе в університетському містечку у Вермонті. Та якось йому до рук потрапляє загадкова книжка із запилюженої полиці бібліотеки. Затамувавши дух, Закарі гортає сторінку за сторінкою, захоплений долею нещасних закоханих, коли стикається з геть несподіваним — історією з власного дитинства. Дивна книжка розбурхує його уяву, тож він вирішує розкрити її таємницю. Подорож, сповнена неочікуваних пригод, поступово приводить його на маскарад у Нью-Йорку, до секретного клубу та підпільної бібліотеки, схованих глибоко під землею. Хлопець зустріне тут тих, хто пожертвував усім заради цього сховища. Але на нього полюють і хочуть знищити. Разом з Мірабель, безстрашною захисницею цього світу, і Доріаном, чоловіком, у вірності якого ніхто не може бути впевненим, Закарі мандрує звивистими тунелями, темними сходами й танцювальними залами, щоб дізнатися нарешті про справжнє призначення цього царства і про свою долю.

 Бібліотека пропонує книгу Чимаманди Нгози Адичи „Половина жовтого сонця”.

Один з найпотужніших, драматичних і насичених емоційними картинами сучасної Африки роман, які коли-небудь бачив світ. Історія про любов, віру, розчарування та виживання в умовах війни. Про моральну відповідальність, кінець колоніалізму, етнічну відданість, про клас і расу — і про те, як любов може ускладнити це все.

Половина жовтого сонця в центрі червоно-чорно-зеленого прапора символізує славне майбутнє Біафри — молодої держави на південному сході Нігерії, яка виборювала незалежність наприкінці 1960-х. П'ятеро біафранців — сільський підліток Уґву, сповнений революційних ідей професор Оденібо, британський емігрант Річард та не схожі між собою близнючки Оланна і Кайнані — живуть під час війни. Вони кохають, зраджують, обговорюють політику, тікають від обстрілів, знаходять себе, втрачають близьких і попри все вірять у перемогу. Авторка вдало поєднала інтимні історії героїв із загальнополітичним контекстом війни та долі Нігерії.

 Бібліотека пропонує книгу Деніела Гоулмана „Емоційний інтелект”. 

Залежність між інтелектом і життєвим успіхом зрозуміла і майже аксіоматична. А як впливає на життєві здобутки емоційна сфера людини? Які емоційні складники передусім формують нашу долю? Чи можна (і як саме, якщо так) виправити емоційні моделі, закладені в людині, коли вони гальмують її рух до кращого? І взагалі, чи реально об'єднати два слова - "емоційний" та "інтелект" - і не дістати суперечність? ВІдповіді на ці питання дає оперта на наукову базу й водночас легко написана для широкої аудиторії книжка Девіда Ґоулмана - один із безперечних психологічних бестселерів останніх десятиліть.

 Бібліотека пропонує книгу Бріджит Коллінз „Палітурник”.

Уявіть, що ви можете стерти горе. Уявіть, що ви можете прибрати біль. Уявіть, що ви можете приховати найтемнішу, найжахливішу таємницю. Назавжди.

У всесвіті, де читання книг вважають небезпечним, рукописи слугують інструментом, завдяки якому можна позбутися спогадів минулого та змінити майбутнє.

Одного дня звичайний сільський хлопець Емметт Фармер отримує лист-запрошення на навчання ремеслу палітурника. Поступово опановуючи справу, він дедалі більше цікавиться таємничою кімнатою, де зберігаються книги.

Оброблюючи папір та оздоблюючи книги, Емметт навіть не підозрює, що його ім’я записане в одній із них…

 Бібліотека пропонує книгу Девіда Гренна „Вбивці квіткової повні”.

1920-ті роки. Хвиля таємничих убивств та зникнень прокочується племенем осейджів; на їхній території в Оклахомі було знайдено нафту, і вони - один з найзаможніших народів світу за доходом на душу населення. Родичів Моллі Буркгарт отруюють і розстрілюють одне за одним. Та це лише початок - скоро гинути починають і інші члени племені, а також ті, хто брався розслідувати ці вбивства самотужки.

Молодий директор ФБР Дж. Едґар Гувер береться за справу, яка стала однією з перших для агенції. Він наймає колишнього Техаського Рейнджера Тома Вайта і формує команду підпільних оперативників, аби розплутати цю таємницю.

Історична документальна розвідка Девіда Ґренна занурить читача у світ жадоби і корупції на території останнього клаптика Дикого Заходу США.

 Вібліотека щиро вдячна нашій читичці Шубець Вікторії за подаровані книги! Маємо 9 чудових нових книг як художніх. так і нон-фікшн українською.

 Бібліотека пропонує книгу Алана Мура „Вартові”.

Уявіть світ, де супергерої не лише захисники, але й звичайні люди з власними вадами, страхами і недосконалостями.

Комікс «Вартові» Алана Мура - це глибока й темна розповідь про альтернативну історію США, де супергерої існують у реальному світі. Події розгортаються у 1980-х, коли світ знаходиться на межі ядерної війни між США і Радянським Союзом. У цьому світі колись шановані супергерої тепер заборонені законом або змушені піти у відставку.

Історія починається з вбивства одного з героїв, Роршах, самотній детектив, розпочинає розслідування, підозрюючи, що хтось полює на колишніх супергероїв. У процесі розслідування герої стикаються з особистими драмами, моральними дилемами та темними таємницями, що змушує їх переосмислити свої місця у світі. Вони відкривають грандіозну змову, яка може мати катастрофічні наслідки для всього людства.

«Вартові» Алана Мура - це не просто комікс про супергероїв, це складний і багатошаровий твір, що досліджує людську природу, політику, моральність і психологію. Книга ставить під сумнів поняття добра і зла, показуючи, що навіть герої можуть мати вади та приймати суперечливі рішення. Завдяки своєму глибокому сюжету, майстерному опрацюванню персонажів і вражаючій візуальній мові, комікс став одним з найвизначніших творів у жанрі графічних романів, з яким обов’язково радимо познайомитися шанувальникам якісних сюжетів та колоритних графічних романів.

Відкрийте для себе цей епічний твір, що змінив уявлення про супергероїв назавжди, українською мовою книга вийшла в межах серії «Комікси DC та Vertigo» видавництва «РМ».

 Бібліотека пропонує книгу Фреї Семпсон „Остання бібліотека”.

Самотня тридцятирічна помічниця у бібліотеці Джун Джонс ніколи не покидала свого сонного англійського селища Чалкот. Сором'язлива і відлюдькувата жінка, що проводить увесь час за читанням і не любить виходити у світ, одного дня змушена покинути книжкові полиці і рятувати серце своєї громади.  Бібліотека, яка зберігає найдорожчі спогади про її матір, під загрозою закриття. Саме тому Джун з групою чудернацьких, але відданих місцевих жителів, вирішує боротися за її збереження і вперше після смерті матері відкривається іншим людям. 

До Чалкота несподівано повертається її шкільний друг — Алекс Чен — добродушний адвокат, що готовий простягнути руку допомоги. Його почуття очевидні для всіх, окрім Джун, яка не вірить, що хтось може так піклуватися про неї. Щоб врятувати бібліотеку і книги, які так багато значать, Джун мусить нарешті змінити своє життя.  Вона вирішила не здаватися, адже рятуючи свою омріяну бібліотеку — вона рятує себе.

 Бібліотека пропонує книгу Ю Несбьо „Королівство”.

Ця книга — живий і переконливий нарис побуту та вдачі мешканців норвезької глибинки з елементами психологічної драми.

Рой Опгард звинувачує себе в нещасті, що трапилося з його молодшим братом Карлом, і не помічає, як через це перетворюється спершу на жертву маніпуляцій, а потім і на злочинця. Карл же настільки травмований своїм минулим, що фактично нездатний відрізнити добро від зла — і легко пробачає це собі, трансформуючи пережите на універсальне виправдання для будь-якої своєї провини.

Замахнувшись на проєкт, який має перетворити їхнє рідне село на центр регіонального туризму, чи наведуть брати лад принаймні у своїх життях?

 Бібліотека пропонує книгу Бодо Шефера «Пес на ім’я Мані, або Абетка грошей».  

Це незамінна книга у кожній сімейній бібліотеці. Вона цінна тим, що разом з нею ваша дитина навчиться фінансової грамотності, а це означає, що вона не стане вимагати придбати у магазині якусь непотрібну річ, вмітиме розпоряджатися кишеньковими грошима та знатиме ціну грошам. Книгу «Пес на ім'я Мані» обов’язково потрібно  прочитати усією сім’єю, оскільки вона нагадає дорослим цінність грошей та допоможе виховати раціональний підхід до грошей і в дорослих, і в дітей. Смішна та з добрий гумором, ця книга у легкій манері розповідає, як досягати мети. Дівчинка Кіра – головна героїня книги – мріяла про домашнього улюбленця та друга. Якось Кіра знаходить на вулиці пораненого собаку, який відгукується на прізвисько Мані, з англійської – гроші. Кіра з’ясовує, що цей собака дуже незвичайний, бо він вміє розмовляти та знає безліч таємниць про гроші. Книга описує пригоди маленької Кіри, її нового друга. Завдяки вправному перекладу від Видавництва Старого Лева книга про Кіру та її незвичайного друга доступна для українських читачів.

 Бібліотека пропонує книгу Сосуке Нацукава „Кіт, що рятував книжки”. 

Музика — це щось більше, ніж ноти, а книжки — щось більше, ніж просто слова. Ніж просто папір, тиснена палітурка чи лискучі ілюстрації. Це усвідомлює старшокласник Рінтаро, коли вирушає в магічний лабіринт рятувати книжки. Хлопець ніяк не скидається на супергероя: відлюдькуватий, блідий, худорлявий, у товстих окулярах. Але в нього є одна суперсила — щира любов до книжок. А ще — дивний супутник — кіт Тигр, що прямолінійно варнякає й інколи цитує «Маленького принца». Разом вони виконують три рятівні місії. Рятувати книжки у ХХІ столітті? Від кого? Від людей, які женуться за кількістю, вбивають індивідуальність на догоду спрощенню й видають інформаційний мотлох, поки літературні діаманти припадають пилом. Цей міжнародний бестселер створений для справжнього книголюба. Тут описана історія про вдячність, емпатію і пошук свого шляху.

Зворушлива дитяча книга японського письменника Сосуке Нацукава «Кіт, що рятував книжки» видавництва «Наш Формат» поєднує казкові мотиви з глибокими філософськими роздумами. Містить красиві кольорові ілюстрації, що допоможуть читачам краще уявити ті події, що описуються.

 Відділ художньої літератури щиро вдячний Громадській організації „Український центр дослідження проблем безпеки ім. Дмитра Тимчука в рамках реалізації проєкту „Книжкова навала” за чудові книжки! Ми отримали 79 примірників української та зарубіжної сучасної та класичної літератури. Ці книги мають великий попит серед наших читачів, і ми радіємо, що можемо його задовільнити.

 Бібліотека пропонує книгу Тома Егеланна „Євангеліє від Люцифера”.

Археолог Бйорн Белте потрапляє до Києво-Печерської лаври, звідки таємно вивозить до Норвегії, а потім до Ісландії загадковий манускрипт. Він вважає, що це «Євангеліє від Люцифера», яке вже давно розшукують вчені. Знахідка стає для Бйорна фатальною: усі, хто так чи інак був пов'язаний з манускриптом, гинуть один за одним. За всіма ознаками їхні вбивства ритуальні. Однак хто і з якою метою скоює вбивства і коли дійде черга самого Бйорна?..

Том Еґеланн (нар. 1959 р. в Осло) — відомий норвезький письменник, який працює у жанрі інтелектуального детективу. Його книжки перекладено понад 20 мовами світу. Роман письменника «Євангеліє від Люцифера» вийшов друком у 2009 році.

 Бібліотека пропонує книгу П’єра Леметра „До побачення там, нагорі”.

Роман П’єра Леметра має назву «До побачення там, нагорі — це останні слова розстріляного за дезертирство, а згодом реабілітованого солдата Першої світової. Але насправді багатьох героїв (якщо можна так сказати про персонажів, мертвих ще до початку розповіді) нам багаторазово доведеться побачити в книзі. Ні, це не історія про примар або воскресіння з мертвих, хоча в певному сенсі там є і те, й інше: у центрі сюжету — надзвичайна махінація з перепохованням загиблих.

Автор неймовірно елегантно поєднує комічний і винахідливий механізм детективного сюжету з гуманістичним пафосом, зображуючи війну як «морально-патріотичну», а насправді цинічне й комерційне по суті перегрупування мерців — справжніх, майбутніх і навіть колишніх.

Роман відзначений Гонкурівською премією.

 Бібліотека пропонує книгу Решата Нурі Гюнтекіна „Стара хвороба”.

"Кохання - це стара хвороба, що залишається в минулому", - так вважала юна турчанка Зулейха, що навчалася у французькому пансіоні Стамбула. І якщо треба вийти заміж із розрахунку, за бажанням батька, - в цьому немає нічого поганого. А щодо кохання, то у шлюбному контракті такої статті не передбачається. Однак з часом Зулейха зрозуміла, як вона помилялася. Проте було вже занадто пізно...

Всі чули про "Королька - співочу пташку" Решада Гюнтекіна, багато хто дивився відомий серіал, знятий за мотивами цього роману. А видавництво Фоліо дарує можливість читачам ознайомитися із іншими творами відомого турецького письменника, які вже стали класикою не лише турецької, а й світової літератури. Один із плюсів цих видань - чудовий український переклад, за що видавництву окрема подяка.

 Бібліотека пропонує книгу Віктора Гюго „Собор Паризької Богоматері”, отриману завдяки Французькому інституту в Україні.

Блискучий історичний роман - класика французької і світової літератури. Автор майстерно зображує середньовічний Париж з його сірими, плутаними вуличками, з його жорстоким норовом. Твір наповнений емоціями, стражданнями й вірою, таємницями й символами. Ця книга про кохання трьох чоловіків до однієї жінки. Та кохання це різне: в когось чисте, в когось божевільне, в когось недовговічне. І, безперечно, головним персонажем роману є Собор Паризької Богоматері. Всі події пов’язані з цією непохитною спорудою, це жива істота, що вершить і долі головних героїв.

 Бібліотека пропонує книгу Дженнетт Маккерді „Я рада, що моя мама померла”.

Відверта й пронизана чорним гумором історія про витривалість, незалежність... і про те, як же добре мити голову самостійно!

Коли Дженнетт Маккерді вперше потрапила на прослуховування, їй було всього шість років. Мати Дженнетт мріяла про зіркове майбутнє донечки, а дівчинка ж була готова на все, аби тільки зробити маму щасливою.

Після успіху серіалу «Айкарлі» на дівчину звалилася непрохана популярність. Утім, поки мати насолоджувалася спілкуванням із папараці й модераторами фанклубів, Дженнетт потерпала від тривожності, сорому й ненависті до власного тіла. Згодом це вилилося в розлади харчової поведінки, алкогольну залежність і низку нездорових стосунків. Невдовзі після того як вони разом з Аріаною Ґранде зіграли головні ролі в «Сем і Кет», спінофі «Айкарлі», мама Дженнетт померла від раку й усе стало ще гірше. Зрештою, лише відкривши для себе психотерапію та покинувши акторство, дівчина почала повертатися до нормального життя й уперше зрозуміла, чого хоче вона сама.

 Бібліотека пропонує книгу Данієля Кельмана „Тіль”, отриману у рамках проєкту „Обмін між німецькою та українською книжковою та літературною індустрією”.

Даніель Кельман — один з найвідоміших сучасних авторів, які пишуть німецькою. І його роман «Тіль» — це майстерно складена суміш західноєвропейського фольклору, вимислу та реальних історичних подій часів Тридцятилітньої війни (1618–1648), що охопила практично всі країни Європи. Тіль Уленшпігель, герой середньовічних легенд, трикстер, провокатор і насмішник, утілення бунтарського духу, перенесений письменником у XVII століття, на землі Священної Римської імперії німецької нації, понівечені нескінченною руїною. 

Герой, що втратив батька й матір, але присягнувся ніколи не вмирати, у своїх мандрах попелищем колишнього світу, стикається з мандрівними акторами і королями, які втратили корони, катами і вченими мужами, поетами та інквізиторами, а його відданою супутницею залишається дочка пекаря Неле. Майстерність письменника таємничим чином з’єднує та пов’язує всі ці долі, і перед читачем постає справжня тканина того жорстокого часу.

У 2020 році роман Даніеля Кельмана «Тіль» був включений до шорт-листа Міжнародної Букерівської премії.

 Бібліотека пропонує книгу Еріха Марії Ремарка „Повернення”.

Вони повернулися з війни. Вони вижили. І тепер треба жити далі. Звичайний солдат німецької армії Ернст Біркгольц та його товариші мають звикати до мирного світу. Покалічені війною, з ампутованими кінцівками та деформованими душами, вони розуміють: усе, що було важливим колись, втратило значення. Попри страх, безнадію, самотність колишні солдати намагаються шукати новий сенс життя. Але не в кожного буде шанс почати все спочатку. Так, вони повернулися з війни. Та чи закінчилася вона для них остаточно?..

Ремарк – один з ключових письменників XX століття, видатний представник «втраченого покоління». Пізнавши гіркоту війни, безвихідь життя повоєнних емігрантів і тяжкість звичайної праці, Ремарк не зламався і вміло реалізував увесь набутий досвід у романах. Твори Е. М. Ремарка користувалися неймовірною популярністю у післявоєнні роки і все ще не залишають полиць книгарень. Його персонажі — мужні фронтові офіцери, полонені концтаборів, які не втрачають надію, і знедолені мігранти.

 Бібліотека пропонує книгу П’єра Булля „Планета мавп”, отриману завдяки Французькому інституту в Україні.

Це науково-фантастичний роман, написаний у формі щоденника. Його головний герой — журналіст Улісс Меру, який у складі космічної експедиції потрапляє на планету, де правлять розумні мавпи, а люди, тупі тварини, не зуміли піднятися вище по еволюційних щаблях. Сповнена їдкої іронії, ця книжка була і зостається рефлексією на тему соціальних змін і вічного циклу розвою і занепаду великих цивілізацій.

«Планета мавп» П'єра Буля зацікавить як любителів фантастики, так і любителів соціальної сатири. Цей роман сповнений іронії й роздумів про цивілізаційні процеси, періоди розквіту й занепаду в історії людства, а також про соціальні зміни, що тривають у нашому світі.

 Вчора ми мали можливість поспілкуватися з новими дебютантами нашого клубу „Нові імена”. 

Аліні Павлечко 29 років, вона мама  прекрасних дітей. Пише вірші з юнацтва, в 17 припинила (була переважно підліткова лірика), віднедавна почала писати знов, спробувала себе у новому жанрі, і захопилась) Навчалась в словацькій школі, знає кілька мов.

Віталій Педенко родом з міста Нікополь Дніпропетровської обл., Там навчався в школі, потім у технікумі. На 3-му курсі потрапив в ДТП і його життя змінилося. Дякувати Богу і його матусі Віталій вижив. Коли прийшов до тями, вчився сидіти і тримати голову, їсти, потім трохи бачити і розмовляти. Писати вірші почав, коли закохався. Потім познайомився з головою спортивно-оздоровчої організації людей з інвалідністю „Аква” Антоном Сіровим. Почав займатися спортом і здобув 16 грамот, подяк, нагород по різним видам спорту та 4 медалі. Більше всього Віталій любить допомагати людям з інвалідністю, а в спорті – настільний теніс, плавання. Любить писати вірші. В в'язку з початком повномасштабної війни Віталій з мамою втратили дім та мусили переїхати в Ужгород. Зараз Віталій  допомагає військовим всім, чим може.

Вікуся Лисюк - журналістка , копірайтерка , провідниця з саморозвитку та ведуча трансформаційно-психологічної гри Ліла. Пише вірші з 10-ти років. Обожнює торкатись реченнями і переконана в тому, що слово має дві сили: цілющу та руйнівну. Тому стратегії впливу - завжди справа вибору, того, хто говорить! Вікуся також займається вокалом, обожнює відвідувати концерти та театральні вистави.   Надихається подорожами та заповітними мріями. Любить людей і завжди прагне пізнавати глибину душі.

Друзі з груп підтримки дебютантів розповіли з якими труднощами стикалися молоді люди і як змогли інтегруватися в суспільне життя і стати переможцями.

 Бібліотека пропонує книгу Артема Чеха „Хто ти такий”, отриману завдяки партії Європейська солідарність.

«Хто ти такий?» – час від часу запитує малолітнього Тимофія його контужений далекою війною ворог і друг, мучитель і наставник Фелікс. «Хто я такий?» – запитує себе наприкінці роману майже дорослий автобіографічний Тимофій. Шлях від першого питання до другого є неминучим для героя будь-якого роману виховання. У випадку Артема Чеха – виховання в тіні відразливого досвіду чужої війни, що раптом виявляється моральною і фізичною підготовкою до власної, хоча якраз її ми у цьому романі не знайдемо. Але, можливо, знайдемо всі ті дитячо-юнацькі ініціації, крізь які нам самим довелося продиратися до зовсім не такого, як очікувалося, дорослого життя.

В оформленні обкладинки використано кадр із фільму Ірини Цілик «Я і Фелікс»

 До 125-річчя від дня народження відомого французького письменника та військового пілота Антуана де Сент-Екзюпері  бібліотека пропонує книгу „Воєнні записи”, отриману завдяки Фанцузькому інституту в Україні.

Воєнні записи 1939–1944 рр., мабуть, найцікавіша частина посмертної спадщини Антуана де Сент-Екзюпері, книжка, в якій розкривається незмірна трагедія людини, що в мить найтяжчих для рідної країни випробувань докладала всіх можливих зусиль для визволення Франції, і водночас, люблячи її всім серцем і душею, абсолютно не приймала її поділу на Францію Віші і Францію де Ґолля, бо ж там і там – французи, люди, задля яких жив Екзюпері. Він гостро відчував трагічність цього поділу, і саме це відчуття невблаганно вело його до смерті. Ця книжка неоціненна для розуміння і творчості автора, і тяжкого періоду історії Франції.